На порозі чергових президентських та парламентських виборів у нашій країні справедливо та очікувано активізувалася дискусія щодо можливості запровадження електронного голосування при волевиявленні громадян.
До слова, світова практика у подібних випадках досить таки позитивна. Проте чи готова Україна до такого ноу-хау сьогодні – питання вельми непросте.
Загалом поняття “електронне голосування” можна звести до його тлумачення як фіксації волі виборців з використанням електронних технологій, який охоплює як сам процес голосування, так і процес автоматичного підрахунку голосів за допомогою електронних пристроїв та спеціального програмного забезпечення.
І, якщо чесно, у час, коли фактично кожна людина користується смартфоном, більшість має доступ до всесвітньої мережі Інтернет, а без комп’ютера важко уявити собі сучасне повсякдення, словосполучення “електронні вибори” чи “електронне голосування” звучать аж ніяк не футуристично.
Мало того, коли усвідомлюєш, що подібні практики е-демократії вже реалізовані у багатьох країнах, на підсвідомому рівні виникає питання: “А чим ми гірші? Чому у нас цього досі немає”?
І, в принципі, це цілком закономірні питання для країни, що прагне розвиватися, дотягуватись до рівня світових лідерів, а не залишатися на периферії політико-економічного прогресу.
Варто зазначити, що у світі існують найрізноманітніші системи електронного голосування, які постійно випробовуються, змінюються, доповнюються та розвиваються.
До прикладу, е-волевиявлення може відбуватися як через глобальну мережу Інтернет, так і безпосередньо на виборчих дільницях за допомогою спеціального обладнання.
Крім того, деякі країни застосовують змішані системи голосування, при яких голосування відбувається частково класичним шляхом, а частково – за допомогою новітніх інформаційних технологій, в тому числі й використання мережі Інтернет.
До останніх можна віднести Францію, де інтернет-голосування застосовується для громадян, які перебувають за кордоном, а для того, аби віддати у такий спосіб свій голос, обов’язково потрібно з’явитися на виборчу дільницю.
Цікавий досвід розвитку системи е-виборів у США, де впроваджувалися найрізноманітніші експерименти в даній царині – від використання сенсорних машин для голосування чи скануючих електронних засобів і аж до застосування спеціальних оптичних комплексів.
Проте найцікавішим та одним з найбільш успішних справедливо вважається досвід Естонії, в основі системи електронного голосування якої лежить використання мережі Інтернет, а також спеціальної ідентифікаційної картки, яка посвідчує особу виборця.
Мало хто знає, та для нашої країни впровадження системи електронного голосування також не обмежується рівнем дискусій. Так, спроба на законодавчому рівні закріпити таке ноу-хау (хоч і на рівні концепції) була зафіксована ще в 2011-му році, коли під куполом зареєстрували законопроект №8656 “Про концепцію “Запровадження системи електронного голосування”.
Автор законодавчої ініціативи звертає увагу на те, що “традиційна виборча система в Україні є надто витратною та потребує участі великої кількості людей у підготовці, організації проведення виборів та формуванні вхідної інформації на стадії підрахунку голосів, що призводить до витрачання значних коштів з державного бюджету України, можливості спотворення вхідної інформації для підрахунку голосів та чималих витрат часу”.
Тому документом було запропоновано закласти фундамент для впровадження новітніх інформаційних технологій у виборчий процес. Втім, згодом законопроект було відкликано та знято з розгляду.
Варто відзначити й інший досвід України в даній царині, який хоч і не може вважатися повноцінними спробами запровадити е-вибори, проте цілком може спростити та наблизити такий перехід у майбутньому.
В даному контексті можна виділити:
А в Естонії, до прикладу, виборцю дозволяється змінювати свій вибір декілька разів до завершення голосування, і таким чином фактично втрачається будь-який сенс у використанні технологій підкупу виборців;
Звісно, дану проблему і зараз в Україні можна вирішити шляхом написання відповідної заяви про зміну місця голосування, але для багатьох такий процес досить складний через необхідність витрачати власний час на це або відсутність законних підстав для зміни місця голосування (багато хто офіційно не орендує житло чи неофіційно працевлаштований);
Взагалі, проблеми, пов’язані із запровадженням системи електронного голосування, хоч і не повністю, але можна вирішити.
Приміром, специфічне для України питання залучення до виборчого процесу старшого покоління, а також відсутності якісного інтернет-сервісу в деяких частинах країни можна вирішити шляхом запровадження змішаної системи, при якій проголосувати можна буде як онлайн, так і прийшовши на дільницю та заповнивши традиційний бюлетень.
Крім того прогрес не стоїть на місці – постійно з’являються нові технології, які здатні підвищити стабільність та надійність різного роду електронних систем, в тому числі й у виборчому процесі.
Але найбільшим недоліком запровадження системи електронних виборів в реаліях сучасної України, яка відбиває гібридну агресію, все ж залишається можливість кібератак на систему, особливо з боку країни-агресора.
І така перспектива сьогодні, коли на увесь світ стали відомими факти втручання РФ в американські вибори, коли ми мало не щодня отримуємо інформацію про кібератаки на нашу країну, виглядає не те що цілком реальною, але й майже стовідсотковою.
Тому, на жаль, допоки загрози такого масштабу зберігатимуться, при системі електронного голосування найдемократичніший інститут у світі – інститут виборів – завжди буде у зоні ризику.
Джерело: УП
28 лютого виповнюється рівно рік, відколи наша країна живе у своєрідному “законодавчому мовному вакуумі”, адже саме в цей день рік тому Конституційний Суд України визнав…
Підпишіться та отримуйте найсвіжіші новини:
Пошук новин...