ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ: НАВІЩО ПОЛІТИЗУЮТЬ ЦЕ СВЯТО?
news-image

Напередодні найважливіших нерелігійних подій весни – Дня пам'яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом – усе частіше відбуваються  маніпуляції та політизація цих свят. 

Політики та лідери громадської думки заради власної користі маніпулюють термінами "Друга світова війна" та "Велика Вітчизняна війна". Але жертва цієї сугестії незмінна – це суспільство.

І, на жаль, попри те, що саме в цей день люди повинні ментально та емоційно єднатися один з одним, відбувається протилежне – конфлікти на ґрунті історико-політичних розбіжностей.

"Руський мір"

Щодо святкування Дня перемоги – українська громадськість здебільшого поділена на дві категорії. 

Перша – це ті, хто й досі підтримують старі традиції святкування Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні та вважають СРСР головним, а інколи й єдиним переможцем. 

Друга категорія – це прихильники ідей декомунізації та історичного ревізіонізму (перегляду історичних концепцій, подій), з нівелюванням досягнень СРСР.

Щодо прихильників першої, "радянської", концепції – є ті, що несвідомо і, ймовірніше, за старою звичкою й небажанням змінювати сталі погляди підтримують ідеї перемоги СРСР. І це зазвичай старше покоління – наші батьки, бабусі й дідусі, усі ті пенсіонери, які більшу частину свого життя прожили під час радянського режиму.

Але є й інша категорія прихильників "старих" традицій – це деякі сучасні політдіячі (і навіть порівняно молоді), лідери громадської думки, які підтримують ідеї соціалізму та вважають декомунізацію знищенням культурних та історичних цінностей минулого.

І саме цей тип людей свідомо та дуже вміло маніпулює поняттям "війна".

Напередодні Дня перемоги такі політики використовують це свято суто з метою самопіару та проштовхування ідей "руського міру", закликаючи до єднання українців із братським народом – росіянами. Але, на жаль, в сучасних реаліях ці заклики спотворюються та набувають зовсім іншого сенсу, адже народ, який раніше нам був братським, тепер таким далеко не є.

Помпезні паради із сотнями лжеветеранів і демонстрацією військової техніки – це сумне видовище. І, на щастя, у нас такі традиції потроху відходять у небуття.

Але навіть зараз, під час карантину, деякі українські політики (наприклад, мер Харкова та міський голова Дніпра) ініціюють власні флешмоби в дусі "безсмертного полку", закликаючи жителей вийти на балкони з фотографіями ветеранів або ж просто поділитися історією своєї сім'ї, яка втратила родичів у війні.

Якими би щирими не здавалися наміри цих політиків, істинна мета в них одна – це популяризація власної персони та підняття рейтингів напередодні виборів завдяки ідеям, які можуть зацікавити народ.

Лагідна декомунізація

Те ж саме, на жаль, відбувається зі сторони "проєвропейських" політиків та громадських діячів, які всіляко проштовхують патріотичні ідеї декомунізації  Дня перемоги, аби він тільки не асоціювався з традиціями СРСР та сучасної Росії.

Наприклад, нещодавно Фонд "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва провів соцопитування щодо Другої світової війни. У людей запитали, чи згодні вони із твердженням, що СРСР із Німеччиною відповідальні за початок Другої світової. Паралельно цікавилися, які саме дати Україна повинна відзначати у травні – за радянською інтерпретацією або ж за сучасною українською.

Думки людей щодо цих питань різняться залежно від віку та місця проживання. Молодь-пенсіонери, Схід-Захід – слово "війна" набуло своєрідного сенсу у різних категорій населення.

Можливо, мета цього опитування – лише збори статистичних даних, але, навіть незважаючи на результати, подібні ініціативи роз'єднують людей та сіють ворожнечу напередодні свята.

Щоразу, коли йдеться про День перемоги з вуст політиків, лідерів думок або громадських організацій, це завжди завуальована маніпуляція на користь чиїхось ідей.

Свято без політики

Свято Дня перемоги втратило свій первісний сенс у сучасних реаліях.

Справжніх учасників війни залишилося вкрай небагато – це десятки ветеранів, яким зараз повинно бути понад 90 років. За умови, якщо вони потрапили на війну в зовсім юному віці, ще школярами.

День пам'яті та примирення і День перемоги – це тихі свята. Політики зі своїми закликами, флешмобами та маршами не повинні втручатися в таїнство цих свят та політизувати їх на користь власних рейтингів або ідей. Коли вони втручаються у національну пам'ять, роблять тільки гірше.

Не варто піднімати весь "бруд" назовні та підносити одних за рахунок приниження інших. Кожний українець сам повинен визначатися, як і коли йому святкувати перемогу, нав'язувати це нікому не потрібно.

Війна – це завжди біль та людські втрати з обох сторін.

І вже зараз в Україні росте нове покоління, для якого російсько-українська війна стає більш актуальною і зрозумілою для вивчення та вшанування пам'яті загиблих, ніж Друга світова.

Через 20 років від Дня перемоги 1945 року залишиться лише пам'ять та добрий смуток. І єдине, що нам варто буде зробити, – тихо, без награної урочистості вшанувати пам'ять загиблих.


 

Новини
тра
07
2020
МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС — КРОВЕНОСНІ СУДИНИ НАШОЇ ЕКОНОМІКИ (еф...

Малий і середній бізнес — це кровеносні судини нашої економіки. І, якби влада це розуміла, то максимально допомогала би йому розвиватися. На жаль, у нас можуть лише говорити й обіцяти, не вживаючи дієвих кроків. Ефір на «НАШому» від 07.05.20: https://www.youtube.com/watch?v=uG7dCGwiZuk

Читайте також
Всі новини
ФУТБОЛЬНА ШКОЛА КЛУБУ «РЕАЛ» НА МИКІЛЬСЬКІЙ СЛОБІДЦІ
Всі новини
СТАТУС СОЮЗНИКА США ПОСТАВИВ БИ ПІД СУМНІВ КУРС УКРАЇНИ ДО НАТО
Всі новини
ВІДСТАВКА ШМИГАЛЯ НЕ ЗА ГОРАМИ

Пошук новин...