На фоні активної передвиборчої кампанії до місцевих виборів, все частіше публікуються цікаві рейтинги. Правдиві вони чи ні – це те ще питання, адже подекуди результати соцопитувань дуже різняться і кандидати набирають різний відсоток підтримки виборців в залежності від «замовника». Але є дещо спільне між даними всіх рейтингів – чинні мери зазвичай випереджають своїх конкурентів з вкрай великим відривом.

То які можливі причини лідерства у всіх соцдослідженнях?

1. Перша і, мабуть, головна причина: діючий мер – відкрита книга для виборців.

Люди вже встигли вивчити всі переваги і недоліки діючого мера протягом його каденції – від подробиць діяльності до характерної манери спілкування з електоратом. Тобто у цьому випадку шанси наштовхнутися на підводні камені – мінімальні.

І це вкрай важливо, адже перед виборами обов’язково будуть провокації від конкурентів, інформаційні вкидання різного ступеня агресивності, мета яких – дискредитувати лідера в очах киян.

Також відіграє певну роль той фактор, що виборець, ознайомившись з політичною діяльністю мера під час його поточної каденції, вже знає чого очікувати під час наступної.

Натомість – що ми знаємо про нових кандидатів на посаду мера? Щодо роботи і діяльності не пов’язаної з політикою – інформації безліч. Але чи варто оцінювати можливу ефективність цих персон лише по їхній публічній діяльності? Риторичне запитання.

Тобто будь-який новий кандидат – це особа, яка наражається на те, що під час виборчої кампанії про нього буде діставатися в основному негативна інформація. А, як відомо, серед публічних осіб практично нікого не знайдеш, хто не мав би «чорних сторінок» історії.

2. Друга причина - позитивний досвід управлінця, який було здобуто під час роботи мером.

Все, що зроблено в місті – виборець може вже зараз наглядно побачити, «помацати», оцінити та зробити певні висновки – ефективна робота чи ні.

Щодо нових кандидатів – то оцінювати поки що нема чого. Хтось має певний досвід в різних сферах діяльності, на різних посадах і в різних містах. Але щодо роботи в місті, в якому вони тільки-но балотуються – то своєї практичної цінності нові конкуренти ще не довели.

Наведу простий приклад.

Коли під час останніх президентських виборів люди голосували за Зеленського – то тут зіграв фактор яскравості, цікавості та непередбачуваності. До влади прийшло нове, «незабруднене корупцією» обличчя, від якого очікували призначення таких же нових облич на топові держпосади.

Тобто у випадку з президентом новизна автоматично стала синонім позитивних змін. І люди, дійсно, очікували, що старі зашорені можновладці «підуть у небуття» з приходом Зеленського. А їм на заміну прийде молода і сучасна команда чесних політиків.

Але ж яке було розчарування виборця, коли з часом молода та недосвідчена команда президента почала «наламувати дров». До того ж, на посади поступово стали повертатися ті політики, які були замішані у «грішках» під час правління попередніх гарантів.

Тож, якщо проаналізувати президентські рейтинги протягом останніх півроку, то ми бачимо, що один із головних негативних чинників, що вплинув на зниження рейтингу – це відсутність досвіду і слабка команда.

Одного разу проголосувавши за талановиту (але не в політиці) людину, народ вже замислюється – чи є сенс знову підтримувати політичну недосвідченість?

Повертаючись до роботи чинного мера – то тут виборець розуміє, що вже є політичний досвід і перевірена команда. Позитивно чи негативно оцінювати цей досвід – то вже індивідуальна справа кожного, але з діючого мера є що «брати» в порівнянні з новими кандидатами.