ВЛАДИКИ ТА ПІДЛЕГЛІ: ВІД ПЕРШОГО СЕКРЕТАРЯ АДМІНІСТРАЦІЇ ДО ГОЛОВИ ОФІСУ ПРЕЗИДЕНТА
news-image

"Намагайся не затьмарювати Господаря.

Будь-яка перевага огидна, але перевага васала над його князем не просто безглузда, вона фатальна.

Це урок, якому нас вчать зірки на небі: 

вони так само яскраво сяють, як і Сонце, але ніколи не з'являються в його товаристві"

 Бальтасар Грасіан

Для прихильників команди Зе звільнення Андрія Богдана з посади керівника Офісу президента було доволі неочікуваним. Натомість опозиційні політсили нібито віщували передчасну відставку Богдана, мотивуючи це його токсичним впливом на персону Зеленського. 

Цікаво простежити своєрідну хронологію – від першого секретаря Адміністрації президента за часів Кравчука до новопризначеного голови Офісу Андрія Єрмака. Зосередимося на "першопризначенцях" кожного президента.

Чи є певна "турборежимна" закономірність змін посадовців? Або ж все-таки комусь вдалося затриматися на посаді трохи довше своїх колег? Розглянемо.

Кравчук  Хоменко

Після розпаду СРСР, у 1991 році, першим почесним секретарем Адміністрації президента незалежної України став уже покійний Микола Хоменко, призначений Леонідом Кравчуком. 

Радянське минуле залишило після себе і назву посади – секретар. Згодом, з 1994 року, почнеться активна зміна назв цієї посади при збереженні основних функцій.

Хоменко – перший і, як не дивно, доволі "міцний" за тривалістю перебування на посаді секретар (1991 – 1994). За наступні десять років ніхто так і не зміг побити його рекорд. 

Пройшовши шлях від простого електромонтера Шосткинського заводу "Десна" до головного фінансового куратора Компартії, Хоменко завоював довіру Кравчука та став своєрідним "сірим кардиналом", який з-за лаштунків керував усіма важливими фінансовими даними держави. 

Маючи політичний вплив та конкурентів, Хоменко міцно протримався на посаді протягом усього терміну каденції Кравчука і став єдиним головою АПУ, якого не було звільнено президентом.

Кучма – Табачник

У липні 94-го року, перемігши в другому турі виборів Кравчука, до влади приходить Леонід Кучма. А разом із ним і другий голова АПУ – Дмитро Табачник. Саме з тих часів і починається "політичний треш", який так полюбився і нашим сучасним політикам. 

Перші "найприголомшливіші" досягнення Табачника – це  запроваджені ним фальсифікації соцопитувань, які зіграли важливу пропагандистську роль у створенні позитивного образу Кучми під час президентських виборів 94-го. 

Сконцентрувавши у своїх руках значні важелі впливу та маючи непомірні амбіції, Табачник, на жаль, "прогорів" та дискредитував себе як топчиновник. 

У 1996-ому з'явилися підозри щодо занадто швидкого росту військових звань Табачника – від старшого лейтенанта до полковника. Саме через цю прикру "випадковість" і було звільнено другого голову АПУ. Незаконно присвоєне звання полковника згодом скасували. На посаді він протримався два роки.

Як доводить історія, влада невблаганно розбещує. І, якщо Его політика підгодовується великими амбіціями та низькою мораллю, то це відбувається значно швидше.

Ющенко – Зінченко

Після приходу до влади Віктора Ющенка, на фоні подій Помаранчевої революції 2005-го, на посаду Держсекретаря України обирається Олександр Зінченко. Не протримавшись і року (24.01.2005 – 6.09.2005), він за власним бажанням залишає Секретаріат, але не велику політику. 

Ситуацію зі звільненням Зінченко прокоментували в такий спосіб, нібито корумпованість та монополія вищих політичних сил з оточення Ющенка заважали державі розвиватися гідним шляхом і вершити чесне правосуддя.

До речі, якихось ганебних або кричущих "зрад" за Зінченком не було помічено. 

Вчасно піти, не заплямувавши свою репутацію – часом єдине правильне рішення. 

Янукович – Льовочкін

І ось прийшла черга одіозного Сергія Льовочкіна під керівництвом не менш одіозного Януковича. Він керував Адміністрацією президента в найбільш рекордний термін (2010 – 2014 роки, демонструючи вірність проросійським ідеалам Януковича. 

У ЗМІ й досі ходять чутки про його "діяльність": махінації з вкладниками у власній банковій бізнес-імперії, призначення "своїх" людей на фінансово вигідні посади, тісний зв'язок із "РосУкрЕнерго" та лобіювання інтересів Фірташа, скандали та грошові махінації у великих підприємствах – це лише невеликий перелік "заслуг", які приписують Льовочкіну топові масмедіа України.

Та все вищезгадане не завадило йому протриматися на посаді доволі тривалий термін, поступившись місцем Сергію Клюєву.

Порошенко – Ложкін

Під час президентства Порошенка з червня 2014 року першим головою його Адміністрації було призначено Бориса Ложкіна – великого інвестора та впливового бізнесмена, який досяг вершин саме в медіабізнесі. 

Але, незважаючи на його антикорупційну діяльність та сприяння створенню НАБУ, він активно критикувався українськими ЗМІ за просування російськомовного медіабізнесу в Україні та загальну русифікацію українського простору, що вкрай суперечило позиції патріотично налаштованих громадян.

Саме в той період проблема розколу українськомовного та російськомовного суспільства почала набирати обертів. Тож протримався медіамагнат на посаді 2 роки, 2014 – 2016, передавши обов'язки голови АПУ Ігорю Райніну.

Зеленський – Богдан

Подейкують, нібито токсичність Андрія Богдана та його негативний вплив на персону президента Зеленського зіграли злий жарт із самим Богданом. Політтехнологи часто обвинувачували Богдана в панібратстві та переході межі робочих та дружних відносин, чим він і компрометував президента та провокував безглузді чутки. 

ЗМІ рясніли строкатими заголовками про "нашіптування президентові на вушко" та одеський відпочинок, де екскерівник ОПУ зворушливо обіймає Зеленського, як маленького хлопчика.

Але чи насправді звільнення Богдана було-таки вимушеним для президента? Або ж це чітко спланований крок у підготовці до місцевих виборів, чи взагалі завуальована ініціатива самого олігарха Коломойського?

Я дотримуюся думки, що все набагато простіше, ніж про це кажуть деякі скептично налаштовані політсили.

Наразі для Зеленського найбажаніша мета – це припинення війни на Донбасі та налагодження максимально дипломатичних відносин із Кремлем. Тож призначення Андрія Єрмака новим головою ОПУ допоможе президенту в здійсненні його намірів, зокрема обміні полоненими. 

До того ж, наразі персона Єрмака доволі лояльно сприймається російською владою.

Переглянувши своєрідну хронологію перших керівників Офісу президента, від Хоменка до Богдана, я міг би казати про певну закономірність: надмірна публічна активність призводить до передчасного звільнення осіб, які керували адміністрацією президента. І чим показово амбітніша людина, тим менше шансів у неї довго протриматися на своїй посаді, навіть незважаючи на великі досягнення.

У книзі "48 законів влади" Роберта Гріна (який, до речі, на цьому тижні як спікер виступить на одному київському форумі) йдеться: "Ніколи не затьмарюй свого Господаря". 

Кожна людина тією чи іншою мірою сповнена прихованих страхів та комплексів, тим більше, якщо йдеться про впливових високопосадовців, які постійно перебувають під пильним оком громадськості. 

Тож, демонструючи свої таланти та переваги над президентами, керівники Офісу часом породжували в своїх "господарях" пекельну заздрість та невпевненість, які і ставали фатальними для них. 

Перефразовуючи цитату Бальтасара Грасіана щодо Світила, Сонце може не тільки пригрівати, але й, обпікаючи, знищувати.

 

 

Новини
лют
17
2020
ЧИ ДІЙСНО УКРАЇНЦЯМ ПОТРІБЕН ЗАКОН ПРО ЗАБОРОНУ АКУСТИЧНОГО НАСИ...

Скандальний випадок у січні в автобусі сполученням "Київ-Луцьк", коли водій на прохання госпітальєрки і волонтерки АТО відмовився виключити російський серіал, збентежив не тільки громадськість, а і…

Читайте також
Всі новини
З ДНЕМ УКРАЇНСЬКОГО КІНО!
Робота депутата
А КОЛИ У ВАШОМУ ПІД'ЇЗДІ ВОСТАННЄ РОБИЛИ РЕМОНТ?
Головні новини
ФОКІН І КРАВЧУК: ГРА В ДОБРОГО/ПОГАНОГО ПОЛІЦЕЙСЬКОГО

Пошук новин...