Нормандський формат: гра великого маніпулятора
news-image

В середині листопада стала відома точна дата проведення зустрічі лідерів держав у Нормандському форматі. 9 грудня в Парижі зустрінуться президенти України, Росії, Франції та Німеччини.

Ціль зустрічі вже давно оголошена, але ж які ризики несе за собою ця довгоочікувана подія?

Чого дійсно прагне Путін, та чи допоможе це закінчити ненависну війну на Донбасі?

Злісний маніпулятор

Як і більшість українців, я плекаю великі надії на позитивний результат нормандської зустрічі. Насамперед на досягнення консенсусу між президентом Зеленським і Путіним щодо розв'язання конфлікту на Донбасі.

 Але треба бути реалістом та чітко усвідомлювати реальні ризики, які несе ця зустріч саме для нашої країни, не для Росії.

Росія, звісна річ, нічим не ризикує і всі дії, виверти, маніпуляції, до яких вдасться Путін – це лише певна тактика бою проти України, аби досягти вигідних тільки для Росії домовленостей.

Путін – геніальний маніпулятор і не слід про це забувати.

Мені не дуже хочеться використовувати саме цей прикметник у даному випадку, тим самим скривдивши його позитивне значення. Але це єдиний варіант, що якнайкраще характеризує агресивність та загрозливість маніпуляцій, якими Путін обов'язково скористається, тільки би довести "чистоту" та "прозорість" своїх намірів.

Тобто якщо ми згадаємо, що раніше російська влада була взагалі не впевнена щодо проведення зустрічі в "нормандському форматі" та не давала жодної надії, то тепер стратегія різко змінилася.

Російський президент нібито "йде на поступки" та погоджується на зустріч із Зеленським. А це може означати лише одне – він бачить власну вигоду в цій події. І вона стосується не лише окупованого Донбасу. Корінь сягає значно глибше.

Гра почалася

Безперечно, ця зустріч буде дуже важливою та показовою для України, але наразі ми вкрай вразливі перед Росією у військовому та фінансовому плані.

Росія не несе жодних ризиків, а ми – так.

Зверніть увагу, як тонко російська влада зманіпулювала саме вигідним для неї трактуванням "формули Штайнмаєра". І, як бачимо, на цю формулу ми вже погодилися.

Почалися масові заворушення, непорозуміння, народ бачить зраду та капітуляцію, а не користь та шлях до примирення.

Тобто перший путінський крок зроблено – маніпуляція "вистрілила", і це лише початок.

Ми вже вступили на слизький шлях гри з Путіним, а він – дуже хитрий суперник, що не "по зубах" нашому президенту.

Мені не хочеться в це вірити, але факти говорять самі за себе. Пів року на посаді президента України проти 20 років ФСБ-шника на посаді президента Росії – це ніщо, на жаль.

Акцент на особливому статусі

Другий крок зі сторони російської влади – це вимога прийняття особливого статусу для окупованих територій Донбасу. І це той самий план, яким чітко йде Путін.

Впевнений, що саме обговоренню цього питання буде приділятися максимальна увага на зустрічі "четвірки".

Вже навіть зараз ми можемо спостерігати подібну картину – у той момент, коли до України повертаються кораблі, Путін обговорює з Макроном, що повинна зробити Україна, щоби припинилися обстріли на Донбасі.

Тобто нас, українців, вважають винними, ми маємо зобов'язання перед країною-агресором (не навпаки!), за Росією Путін не визнає жодної провини. І це очікувана путінська класика.

Ми бачимо, що він уже готує підґрунтя, аби зустріч пройшла максимально продуктивно для нього.

Тонка психологічна "обробка" французького лідера почалася. І, якщо взяти до уваги той факт, що зустріч пройде в Парижі, ясна річ, що лояльність Макрона для Путіна найбажаніша.

Замилювання очей європейським лідерам та схиляння до підписання угоди/офіційних документів Зеленським на цій зустрічі, після чого він матиме певні зобов'язання, згідно з Мінськими домовленостями – це головний пункт, на якому Путін зосередить всю свою увагу.

Питання Криму

І найголовніше – навіщо стільки уваги приділяється саме обговоренню питання особливого статусу на Донбасі? Якщо провести моніторинг у ЗМІ, то вже зараз ми бачимо, що питання анексії Криму відійшло на другий план, у "нормандському форматі" воно не згадується взагалі (хоча раніше це питання піднімалося однозначно).

І саме цього домагається російський президент. Зараз для нього важливо "замилити" цю тему, знизити рівень міжнародної агресії до Росії. Бо саме питання Криму є для нього вирішальним при розв'язанні конфлікту на Донбасі.

Як мінімум, Путін буде добиватися, щоби "кримська тема" була заморожена на період каденції нашого президента. І тоді він піде на "поступки", дасть Україні символічний контроль (таку собі видимість контролю) над окупованими територіями.

Домовитися з брехуном не вдасться

Попри сподівання деяких українців або наївних політтехнологів, що з Путіним все-таки вдасться домовитися, бо ми ж "брати", "братський народ", сусіди і таке інше – все це здається малоймовірним.

Як я зазначив вище, ми боремося з великим маніпулятором, гравцем та брехуном, який за допомогою ЗМІ майже п'ять років відкрито принижує та обмовляє українців, вводить в оману свій же народ, аби посилити рівень напруги між Україною та Росією.

Усе, про що нібито "вдасться" домовитися від час нормандської зустрічі – це чергова солодка та тонка брехня, завдяки якій буде створюватися видимість вирішення конфлікту.

У розв'язанні війни на Донбасі Путін зараз не особливо й зацікавлений. Він ніколи напряму та публічно не визнає себе агресором. Україна завжди буде для нього "приманкою" для досягнення владних та бізнесових інтересів, а наша влада сприйматиметься лише як "на побігеньках" у сучасного російського "царя".

Ця зустріч буде вирішальною для України і, якщо вона не дасть очікуваних результатів, формат відносин із Росією однозначно треба буде змінювати.

Ще п'ять років такої кривавої війни наша країна не витримає. Зеленському доведеться кардинально трансформувати свою тактику, надійніше заручитися міжнародною підтримкою та знайти інші важелі впливу на агресивного сусіда – цілком можливо, що це буде чергове посилення санкцій.

Йти на поступки маніпулятору не можна.


 

Читайте також
Головні новини
"Перезапуск відносин" із НАТО: чому зараз?
Головні новини
Викривачі чи стукачі? Новий етап у боротьбі з корупцією!
Чи вдарить штрафна система по нардепах-прогульниках?
Блог
лис
06
2019
"Перезапуск відносин" із НАТО: чому зараз?

Ще у 2015 році минулою владою під керівництвом Петра Порошенка була ухвалена амбітна мета – перехід України на стандарти НАТО до 2020 року. Але вже зараз, напередодні 2020 року, можна зробити висновки, що…

Пошук новин...